.jpg "Бизнес справка Донецка")
Коли працюєш з Богом у душі
Олександр ПОВОРОЗНЮК, директор ТОВ ?Агрофірма ?П?ятихатська?
Здавалося б, Україна, що має 6,7% світових чорноземів та сприятливий для ведення сільського господарства клімат, уже мала би нагодувати увесь світ. А як не увесь, то хочаб більшу його частину. Однак нині ми виробляємо продукції десь на 150 млн осіб, тоді як потенційно можемо прогодувати 200-250 млн.
При цьому у році минулому з метою захисту від продовольчої кризи Україна взагалі ввела експортні квоти на вивезення зернових. А із початку нинішнього, 2011, ми спостерігаємо стрімке здорожчання продуктів харчування, при тому, що НБУ та Мінфін очікують інфляцію за результатами року не більшу за 10%. Тож немає необхідності повторювати, що сільська галузь в Україні далека від процвітання.
Однак є господарства та господарі, які ведуть свій бізнес на рівні кращих світових стандартів, отримуючи не тільки стабільно високі врожаї, але й забезпечуючи усі сфери життєдіяльності своїх сіл та міст. Серед них ? ТОВ ?Агрофірма ?П?ятихатська?, одне з найкращих сільськогосподарських підприємств України, розташоване у мальовничому Петрівському районі Кіровоградської області. Саме воно одним із перших вступило до створеного ще 2007 року ?Клубу 100 центнерів?, досягши відповідного рівня врожайності зернових.
Душею та рушійною силою цього підприємства є його керівник ? Олександр Григорович Поворознюк. Він не просто талановитий менеджер та гарний господар, що зумів згуртувати навколо себе команду професіоналів та налагодити роботу підприємства. Це людина стрімкої неспокійної вдачі, цікава до всього. Людина, яка уважно прислухається до оточуючих, їх потреб та проблем. Тому і земля, і люди відповідають йому сторицею.
Мої університети
Народився Олександр Григорович у Новоселівці Петрівського району Кіровоградської області у простій сільській родині. Мати ? Ганна Онисимівна ? усе життя пропрацювала дояркою. Батько ? Григорій Трохимович ? фуражиром, після повернення з фронтів Великої Вітчизняної. Обоє віддали місцевому колгоспу по 44 роки чесної праці. Сина Сашка та його старшу сестру Тетяну виховували добрими, людяними та, головне, працьовитими. Бувало, Сашко і до матері на ферму збігає, і корів там допоможе видоїти ? все зробить, що потрібно.
При цьому він ріс тихим, спокійним хлопцем, добре вчився, хоча до школи доводилося ходити 7 км пішки, із них 2 км лісом. Батько виводив дітей з хати, доводив до околиці села, а далі вони вже йшли самі. ?Не повірите, я так був вихований, що мене до 8 класу дівчата били, - сміється Олександр Григорович, - і це при тому, що я займався боксом, футболом. Бо мати мені завжди казала ? не дай Бог на людину руку підняти?. Першого одкоша Олександр дав уже після вступу до технікуму. Тоді декілька хлопців вирішити відібрати у нього його перші фірмові джинси, на які мати, Ганна Онисимівна, витратила півтори зарплатні.
Жили не розкошуючи. ?Бувало, - розповідає Олександр Григорович, - принесе мати два мандарини та пляшку пепсі-коли, розділить на всіх ? кожному по три дольки мандарина та півстаканчика напою, - отаке було свято?.
А якось заможний односелець узимку купив собі до Нового року ящик мандаринів і запропонував малому Сашкові занести їх йому додому, пообіцявши як винагороду два екзотичні фрукти. І Сашко погодився. Тягнув важкого ящика по пояс у снігу на круту гору ? але виніс. А отриману винагороду не з?їв ? відніс додому, де мати поділила його заробіток на всіх.
Хлопець, змалечку привчений до праці, звик всього досягати самостійно. На свій перший мотоцикл ? ?круту? на ті часи ?Яву? - він заробив гроші самотужки, коли ціле літо пас корів.
Так гартувалася сталь
Далі була служба в армії, дідівщина.? Запальному, сильному та гордому хлопцеві? було несила миритися з нею. І одного дня його вирішили ?провчити?, та так, що Олександр опинився на лікарняному ліжку із невтішним вироком лікарів: ?ходити не буде?. Та хлопець не змирився, він вірив у своє одужання ? і таки звівся на ноги. Та першою його справою по виході з лікарні було покарати тих, хто так жорстоко та безкарно познущався над ним. Він вчинив по-справедливості, та поплатився за це порушенням карної справи, утриманням у СІЗО та двома роками ?хімії?.
Далі було повернення в село та робота в ?Сільгоспхімії? водієм. У 1996 році Олександр закінчив сільськогосподарську академію за спеціальністю ?економіст?.
З початком аграрної реформи Олександр вирішує заснувати свій бізнес ? так розпочинало свою діяльність приватне підприємство ?АВІЛ?, назване так за першими літерами імен членів родини Поворознюків. У господарюванні Олександру допомагала не тільки його дружина Людмила, а й мати із сестрою. Розпочинали аграрну діяльність із 275 га. ?Я ж тоді пшеницю від ячменю відрізнити не міг, - згадує О.Г. Поворознюк, - всього вчився сам, не соромився розпитати досвідчених агрономів та техніків, поглянути у спеціальні книжки. Бувало, у мене на експериментальній ділянці до 5 експериментів відбувалося різних ? так і вчилися господарювати?. Аби підвищити свій професійний рівень, у 2002 році Олександр вступає до Кіровоградського університету, де здобуває спеціальність ?інженер-механік?, а згодом у тому самому вузі здобуває спеціальність ?адміністративний менеджмент?.
Нині Олександр Григорович згадує ті роки неохоче ? важкі то були часи. Через уміння та бажання відстоювати свою позицію йому довелося досить скрутно у круті дев?яності, але, як каже сам керівник: ?я живучий?. Багато чого довелося пережити. І наїжджали, і хотіли бізнес відібрати, і під себе підім?яти ? але не вийшло. Молодому на той час керівникові вдалося відстояти і себе, і власну справу. До того ж він завжди намагався жити з Богом у душі і робити людям добро. Напевне, через це вдалося йому вціліти після зухвалого замаху на своє життя: машина вщент, а в сам відбувся тільки подряпинами.
Стосунки з Богом у Поворознюка особливі. У ті ж таки дев?яності довелось йому зіткнутись зі ?служителем божим?, що був за сумісництвом кримінальним авторитетом і брав участь у бандитських сутичках. ?Я ходжу до церкви, тому що вірую в Бога. Але посередників між мною і Богом мені не треба. Якщо комусь потрібна моя допомога ? допоможу власноруч?. Тож Божий промисел у своїй долі відчуває постійно і заповідь: ?возлюби ближнього...? для нього не пустий звук.
?Важко це все згадувати. На той момент я вважав, що у мене багато друзів, а виявилося, що у мене багато грошей, ? говорить Олександр Григорович. - І коли в один момент я залишився практично ні з чим, то і друзів не стало. Зі мою поряд були тільки рідні?. Тоді хлопець і навчився розбиратися в людях. Тому нині майже одразу бачить, чи може довіритися людині, чи ні.
Був у нашого господаря і ось такий незвичайний випадок. Одного разу влаштувався до нього на роботу чоловік, п?ять років пропрацював відмінно, був передовиком, ані доган, ані нарікань. Раптом приїжджає міліція і виявляється, що той ? колишній наркоман і знаходиться у розшуку. А у чоловіка в селі вже жінка, дитина. Олександр Григорович поїхав до нього прояснити ситуацію. А затриманй і каже: було, просто не хотів розказувати, важко про таке говорити. Поворознюк повірив у цю людину, допоміг, узявши його від імені підприємства на поруки. Отримав члов?яга умовний термін, та й повіз його керівник назад у село. Олександр Григорович жодного дня не пошкодував про своє рішення ? людина продовжує прекрасно працювати на підприємстві (ось уже як 10 років) і досі ходить у передовиках.
Усього, що маю в житті, досяг самостійно
Шляхом проб та помилок вчився Олександр Григорович господарювати на землі. І вчився напрочуд швидко. У аграрний бізнес він пришов у 2000 році. А вже у 2006 до нього приїхала делегація від колишнього колгоспу ?П?ятихатського? із проханням? про допомогу. Поворознюк одразу поїхав подивитися, що робиться у господарстві, і жахнувся: повний розвал, розруха та запустіння, не було навіть чим корів годувать. Спеціалісти скидалися по 20 грн. на солярку ? щоб коровам харчів привезти, бо ті з голоду вмирали.
Не чекаючи на громадські збори щодо виборів голови цього господарства, на яке, до слова, було декілька претендентів, Олександр Григорович почав вкладати гроші у відновлення ?П?ятихатської?. Забезпечив проведення посівної кампанії, вирішив ще декілька нагальних питань, зібрав спеціалістів, уважно їх вислухав і зрозумів, що із цим колективом можна працювати. Тож, коли справа дійшла до виборів, ? хто стане головою господарства ? уже ні для кого не було питанням.
А по закінченні зборів? новообраний начальник зібрав правління і запропонував новий стиль роботи: ?Щоб не ходили розмови, що нова мітла по-новому міте, визначайтеся самі, хто буде зі мною працювати, хто не буде. Даю вам тиждень строку, щоб привести до ладу те, що занапастили тут за 15 років. А як повернуся ? подивимось, хто залишиться, а кого доведеться звільнити?. Виділив гроші на лопати, сокири, вапно і поїхав... у відпустку. Та коли повернувся ? не впізнав село: чисто, сміття немає, усе відремонтоване та побілене, узбіччя прибрані ? чим не Європа. Тільки й було, що здивуватись, чого раніше людям не вистачало, аби так працювати... Напевне, дисципліни.
До приходу на це підприємство в Олександра Поворознюка вже було 1?200 га землі, а з ?П?ятихатською? додалося ще 5 тисяч та ще й тваринництво на додачу. Тож клопоту побільшало. До того ж, Олександр Григорович звик ламати стереотипи. Наперекір загальній думці про збитковість тваринництва, він у перший же рік довів, що це не так, отримавши 47% рентабельності. Тож тут поступово почали відновлювати скотарство, нарощувати стадо. Окрім того завели ще й баранів та курей.
І вже через рік роботи ? у 2008 році ? підприємство було визнане одним із найкращих в Україні та отримало відзнаку Всеукраїнського визнання. І це звання передового підприємства ?Агрофірма П?ятихатська? впевнено тримає й досі. У 2009 році Олександра Григоровича Поворознюка було нагороджено Орденом Св. Станіслава IV ступеня за благодійництво та меценатство. А у 2010 ? орденом Всеукраїнського визнання ?Кращий керівник підприємства АПК?.
Цього року ТОВ ?Агрофірма П?ятихатська? виповнюється п?ять років. За цей час було чимало досягнень та успіхів. Значно розширилися посівні площі. Зараз агроформування господарює на 12 тис. га. Підприємство має велику кількість відзнак, грамот та подяк від адміністрацій усіх рівнів.
Врожай ? всьому голова
Отримати гарний врожай ? непроста справа. Якщо хочеш мати врожай пшениці 100 ц/га, то треба в кожен гектар ріллі вкласти не менше 3?тис. грн. До того ж, тут, окрім хорошої техніки, якісного насіннєвого матеріалу, достатньої кількості добрив і гарного агронома, подрібний ще й талан. І робити усе треба своєчасно. А як ще й Бог допоможе з вчасним дощем ? ось тобі й новий рекорд.
?Агрофірма П?ятихатьська? - однією з перших увійшла до ?Клубу 100 центнерів?. Тоді в господарстві зібрали гарний врожай: за 100 ц/га пшениці, кукурудзи ? 137,8 ц/га, насіння соняшнику ? 37,7 ц/га. Це, звичайно, давали найкращі поля. ?Там мозковий центр ? агроном. Я його не дуже люблю навесні, коли він постійно вимагає грошей на посівну, і люблю восени, коли він каже: ви думаєте щось робити, бо нема вже куди пшеницю сипать. Треба чи продавать, чи розвозить, абощо?, ? сміється Олександр Григорович.
Неабиякої уваги приділяють у господарстві і парку техніки. Зараз у ?П?ятихатської? сім комбайнів ?New Holland?, два комбайни ?Dominator?, чотири трактори ?John Deer?, один ?New Holland?. Інвентар також імпортний: борони, культиватори, два самохідних оприскувачі ?John Deer?, такі, що ?Таврія? проїжджає проміж коліс, і т. ін ? повний комплект. Звичайно ж, перед тим, як саджати людину на нову сучасну техніку, відправляють її на спеціальні курси. Після них співробітник складає іспит перед комісією, до якої входять головний інженер, бригадир, агроном, генеральний директор. У випадку псування машини з причини неправильної її експлуатації ремонт оплачує винуватець пригоди.
До збирання врожаю у господарстві також підходять серйозно. До прикладу, приходить час косити пшеницю. Агроном сідає на один комбайн, директор ? на другий. Проїхали, подивилися, визначилися, із якою швидкістю треба йти, щоб мінімізувати втрати. Далі агроном дає вказівки працівникам, скажімо, косити на швидкості не більше 4 км на годину. По тому він проходить по полю і дивиться, чи нема втрат. Як нема ? добре, є ? буде платити той, хто їх допустив. І люди знають, що вони мають робити так, як сказав агроном.
Вдаримо гривнею по кадровому голоду
Для ефективної роботи підприємства потрібен згуртований колектив професіоналів. І саме таку команду вдалося зібрати на своїй агрофірмі Олександру Поворознюку. Звичайно ж, у кожного керівника своя кадрова політика, свої важелі впливу на колектив. Олександр Григорович ? прибічник політики ?кнута та пряника?, він жорсткий, але справедливий і чуйний керівник.
Зокрема, для заохочення співробітників на підприємстві діє ціла низка бонусів. У першу чергу, це пільгові ціни на продукцію, вироблену господарством. До прикладу, 1 кг гречки ? 5 грн., олія по 6 грн. за літр, крупи по 1,8 грн., борошно по 1,9 грн., м?ясо (і свинина, і яловичина) ? по 10 грн., а для пайовиків по 15. Двічі на рік працівникам видається якісний спецодяг. Кожен співробітник і пайовик забезпечений медичною страховкою на суму у 400 грн. на місяць, а у випадку стаціонару ? 2 тис. грн.
Середня зарплатня ? 1 500 грн., виплачується вчасно. Керівництво обрало досить своєрідний шлях розрахунків із колективом. Дирекція не женеться за підвищенням зарплатні, хоча і могла би виплачувати більше. Зате зберігає для співробітників велику кількість привілеїв, на які не стало би коштів у разі підвищення оплати праці через високі податки. А так віднайдена ?золота середина?, тож усі задоволені. Звичайно ж, трактористи та комбайнери у сезон і по 7-8 тис. грн. отримують за хорошу роботу. Окрім того, працівникам надається триразове харчування у їдальні агрофірми.
Є і паралельна система заохочень. За передову працю фотографії найкращих співробітників розміщують на Дошці пошани. А наприкінці року таким працівникам виплачується по 5 тис. грн. премії. Якщо на співробітника за рік немає жодної доповідної, то виплачується середня річна зарплатня в кінці року чи грошима, чи побутовою технікою ? за бажанням отримувача. Причому подарунки вручаються на загальних зборах і кожен бачить, як хто працює і як заробляє ? а це більш ніж ефективний стимул до кращої праці. Бо коли колезі вручають плазмовий телевізор за 6 тис. грн., а тобі годинника за 20 грн. ? одразу замислюєшся, чому так.
Олександру Григоровичу вдалося побороти іще одну серйозну для села біду ? пияцтво. Новий керівник підійшов до проблеми дуже жорстко: в колективній угоді був прописаний пункт про штраф у 50% зарплатні за появу на робочому місці у нетверезому стані. А кожен співробітник при прийомі на роботу пише розписку, що погоджується із цим пунктом.
Якщо хоча б раз на рік спіймали за п?янку, то працівник не отримує продукції за пільговою ціною. А як другий чи третій ? просто звільняють. І така політика подіяла: зі старого колективу ніхто не трапляється нетверезим, а от із новеньких ? буває. У середньому це двоє-троє осіб за рік, які ще не зовсім зорієнтувалися, куди потрапили. А як вдячні жінки тих сіл, де розташоване господарство Олександра Григоровича, що відучили їх синів та чоловіків від ?зеленого змія?!
Таке ж ставлення у генерального директора ? людини надзвичайно чесної та прямої ? і до крадіжок. На його думку, якщо викорінити крадіжки, то і справа стане прибутковою. Тож проблема була вирішена просто: Олександр Григорович усюди розмістив камери ? і таким чином позбувся, здавалося б, такої невиправної звички своїх співробітників.
А на свята, коли збирається увесь колектив, то директор особисто готує фірмовий шашлик та юшку і частує співробітників під пісні власного виконання. Як-то кажуть, талановита людина талановита у всьому: генеральний директор ?Агрофірми П?ятихатської? Олександр Григорович Поворознюк прекрасно співає, навіть має студійно записані диски зі своїми піснями. Знаючи про такий талант свого земляка, односельці часто просять його виконати улюблені пісні.
Така справді батьківська увага до свого колективу позбавила? ?Агрофірму П?ятихатську? від актуального для аграрного сектору питання кадрового голоду. На цьому підприємстві його немає. У секретаря навіть складений цілий список бажаючих працювати в агрофірмі, до якого у разі необхідності і звертається Олександр Григорович. А раптом виникне потреба, то керівник і до Західної України доїде, а спеціаліста знайде. Як це і трапилося із головним агрономом господарства, Віталієм Козловським, якого Поворознюк зараз називає ?мозком підприємства?.
Вотум довіри
Олександр Григорович Поворознюк, людина дуже популярна не тільки в своєму районі, але і в області, принципово не пристає ні до якої політичної сили. На державну службу його не тягне, хоча пропозицій було вдосталь. Як кажуть, з вовками жить, по-вовчи вить. ?Себе бачу у своїй роботі. Я її люблю, у мене це виходить, і в іншому себе не бачу. Створив свою партію ? ?Відродження села?, ? сміється Олександр Григорович. ? І пішов до обласної та районної ради. Так я пройшов із рейтингом 83,7%. Покажіть, хто за мажоритаркою пройшов із такими показниками ? немає таких людей. Просто нема. Від облради я відмовився, у районній залишився. Це, до слова, допомогло мені провести газ у село. А взагалі я того не прагну, то не моє?.
Добре слово ? краща нагорода
?Не все щастя в грошах. Звичайно, без них нікуди, але гроші для мене ніколи не стояли на першому плані. ? говорить Олександр Григорович. - А ось коли люди добре слово скажуть ? це для мене справжня винагорода. Для мене головне ? ставлення?.
Це не пусті слова. Кожен співробітник, чи пайовик, а то й просто житель села може прийти на прийом до Олександра Поворознюка зі своїми проблемами ? і директор обов?язково допоможе. У нього немає певних годин прийому, люди приходять до нього у будь-який час із впевненістю, що саме сюди їм слід звертатися. І не перелічити, скільком людям допоміг уже директор агрофірми.
Тубується керівник і про дозвілля сельчан. Нещодавно ударними темпами було завершено ремонт сільського клубу, який багато років стояв у руїнах. Мало того, колишній депутат, який саме за клубом збудував свій маєток, усе будівельне сміття вивалював у руїни. Тож, коли Олександр Григорович заходився ремонтувати клуб, йому довелося спочатку вивезти 10 КАМАЗів бувельного сміття.
Розпочали ремонт клубу 24 червня, а завершили вже 10 липня. Працювали 28 бригад: одні шпаклюють, інші фарбують, а треті ?короїд? наносять і т.д. Ото була робота! У цей проект Олександр Поворознюк вклав 1?млн 80 тис. грн. своїх особистих коштів. Окрім того, він нещодавно викупив колишній сільський ресторан ? подарував громаді у якості банкетної зали, щоб було де святкувати весілля, дні народження та інші визначні події. ?Думав, сільська рада хоч відремонтує ? та де там. І за ремонт буду братися сам ? а це іще тисяч зо 300 гривень?.
Досягнуте нині ? не межа
У Олександра Григоровича Поворознюка багато планів на майбутнє. Він вважає, що досягнуте нині ? далеко не межа. Зокрема, у найближчих планах директора ? свій ковбасний цех, під який практично вже готове приміщення та закуплене обладнання. Виникла ця ідея відносно нещодавно, коли керівник вирішив преміювати кращих співробітників якісною ковбасою. Для цього він поїхав до одного з м?ясопереробних підприємств і запропонував зробити якісний продукт із його десяти свиней по 120 кг кожна та молодих теличок. ?Попросив їх зробити ковбасу, як ото колись була, щоб я у СРСР побував, ? розповідає Олександр Поворознюк. - А вони мені рецептуру показують ? там 60 % сої. Я їм кажу: не потрібна мені та соя ? зробіть мені 99% м?яса та 1% спецій, і якийсь там відсоток на випарування. А вони відповідють: вибачте, такого рецепту не маємо. Ну як це ж так ? дикість якась просто. Отож я і хочу робити ковбасу сам, зі свого м?яса, щоб вона була натуральна, навіть якщо цех буде працювати раз на місяць?.
Але якщо ковбасний цех будується скоріше для себе, то мінімолокозавод із пакувальною лінією ? під програму ?Центральний регіон-2015?. Він забезпечуватиме? високоякісною продукцією ?П?ятихатської? бюджетні установи області (школи, дитсадки, лікарні).
До слова, компанія ?Оптімус?, якій ?Агрофірма П?ятихатська? постачає насіння соняшнику, придбала елеватор у розрахунку на увесь Петрівський район. А виходить так, що продукція однієї ?П?ятихатської?? заповнює його вщерть. У підприємства вже є олійниця, пекарня, крупорушки. Агрофірма виробляє усі крупи, крім рису. Все, що вирощується ? переробляється.
У більш віддалених планах - добре розвинене тваринництво, по-сучасному обладнані ферми, зокрема, нові доїльні лінії і т.д., окрім того, заміна застарілих вже крупорушок, переобладнання млинів.
?А от на що я ніколи не перейду ? так це на біодобавки, які допомагають отримати колосальні прибутки, ? посміхається Олександр Григорович, - бо я це м?ясо люблю їсти сам?.
Немає сумнівів, що людині, яка має таку активну життєву позицію, усе задумане вдасться, а в колектива ?Агрофірми П?ятихатської? попереду нові значні звершення.
Тетяна САРЖЕВСЬКА,?"Інвест-Україна"
?Клуб 100 центнерів?, створений Інститутом фізіології рослин і генетики НАН України та швейцарською фірмою ?Сингента?, є школою передових агротехнологій. Основною ідеєю клубу є узагальнення новітнього світового досвіду задля отримання максимально можливого врожаю у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Досвід Європи, а тепер і України засвідчує, що високі врожаї вирощувати рентабельно.
?Голова болить про одне ? стримати слово, яке ти дав?.
?До працівників у мене три головні вимоги: не кради, не бреши, не пий?.
?Моя однозначно жорстка позиція стосовно бізнесу не кожного притягує до себе. Якщо знаєш, що не зможеш виконати своїх зобов?язань ? не берися?.
?Ніякий закон не може замінити людську порядність?.
Олександр ПОВОРОЗНЮК
000000005
Здавалося б, Україна, що має 6,7% світових чорноземів та сприятливий для ведення сільського господарства клімат, уже мала би нагодувати увесь світ. А як не увесь, то хочаб більшу його частину. Однак нині ми виробляємо продукції десь на 150 млн осіб, тоді як потенційно можемо прогодувати 200-250 млн.
При цьому у році минулому з метою захисту від продовольчої кризи Україна взагалі ввела експортні квоти на вивезення зернових. А із початку нинішнього, 2011, ми спостерігаємо стрімке здорожчання продуктів харчування, при тому, що НБУ та Мінфін очікують інфляцію за результатами року не більшу за 10%. Тож немає необхідності повторювати, що сільська галузь в Україні далека від процвітання.
Однак є господарства та господарі, які ведуть свій бізнес на рівні кращих світових стандартів, отримуючи не тільки стабільно високі врожаї, але й забезпечуючи усі сфери життєдіяльності своїх сіл та міст. Серед них ? ТОВ ?Агрофірма ?П?ятихатська?, одне з найкращих сільськогосподарських підприємств України, розташоване у мальовничому Петрівському районі Кіровоградської області. Саме воно одним із перших вступило до створеного ще 2007 року ?Клубу 100 центнерів?, досягши відповідного рівня врожайності зернових.
Душею та рушійною силою цього підприємства є його керівник ? Олександр Григорович Поворознюк. Він не просто талановитий менеджер та гарний господар, що зумів згуртувати навколо себе команду професіоналів та налагодити роботу підприємства. Це людина стрімкої неспокійної вдачі, цікава до всього. Людина, яка уважно прислухається до оточуючих, їх потреб та проблем. Тому і земля, і люди відповідають йому сторицею.
Мої університети
Народився Олександр Григорович у Новоселівці Петрівського району Кіровоградської області у простій сільській родині. Мати ? Ганна Онисимівна ? усе життя пропрацювала дояркою. Батько ? Григорій Трохимович ? фуражиром, після повернення з фронтів Великої Вітчизняної. Обоє віддали місцевому колгоспу по 44 роки чесної праці. Сина Сашка та його старшу сестру Тетяну виховували добрими, людяними та, головне, працьовитими. Бувало, Сашко і до матері на ферму збігає, і корів там допоможе видоїти ? все зробить, що потрібно.
При цьому він ріс тихим, спокійним хлопцем, добре вчився, хоча до школи доводилося ходити 7 км пішки, із них 2 км лісом. Батько виводив дітей з хати, доводив до околиці села, а далі вони вже йшли самі. ?Не повірите, я так був вихований, що мене до 8 класу дівчата били, - сміється Олександр Григорович, - і це при тому, що я займався боксом, футболом. Бо мати мені завжди казала ? не дай Бог на людину руку підняти?. Першого одкоша Олександр дав уже після вступу до технікуму. Тоді декілька хлопців вирішити відібрати у нього його перші фірмові джинси, на які мати, Ганна Онисимівна, витратила півтори зарплатні.
Жили не розкошуючи. ?Бувало, - розповідає Олександр Григорович, - принесе мати два мандарини та пляшку пепсі-коли, розділить на всіх ? кожному по три дольки мандарина та півстаканчика напою, - отаке було свято?.
А якось заможний односелець узимку купив собі до Нового року ящик мандаринів і запропонував малому Сашкові занести їх йому додому, пообіцявши як винагороду два екзотичні фрукти. І Сашко погодився. Тягнув важкого ящика по пояс у снігу на круту гору ? але виніс. А отриману винагороду не з?їв ? відніс додому, де мати поділила його заробіток на всіх.
Хлопець, змалечку привчений до праці, звик всього досягати самостійно. На свій перший мотоцикл ? ?круту? на ті часи ?Яву? - він заробив гроші самотужки, коли ціле літо пас корів.
Так гартувалася сталь
Далі була служба в армії, дідівщина.? Запальному, сильному та гордому хлопцеві? було несила миритися з нею. І одного дня його вирішили ?провчити?, та так, що Олександр опинився на лікарняному ліжку із невтішним вироком лікарів: ?ходити не буде?. Та хлопець не змирився, він вірив у своє одужання ? і таки звівся на ноги. Та першою його справою по виході з лікарні було покарати тих, хто так жорстоко та безкарно познущався над ним. Він вчинив по-справедливості, та поплатився за це порушенням карної справи, утриманням у СІЗО та двома роками ?хімії?.
Далі було повернення в село та робота в ?Сільгоспхімії? водієм. У 1996 році Олександр закінчив сільськогосподарську академію за спеціальністю ?економіст?.
З початком аграрної реформи Олександр вирішує заснувати свій бізнес ? так розпочинало свою діяльність приватне підприємство ?АВІЛ?, назване так за першими літерами імен членів родини Поворознюків. У господарюванні Олександру допомагала не тільки його дружина Людмила, а й мати із сестрою. Розпочинали аграрну діяльність із 275 га. ?Я ж тоді пшеницю від ячменю відрізнити не міг, - згадує О.Г. Поворознюк, - всього вчився сам, не соромився розпитати досвідчених агрономів та техніків, поглянути у спеціальні книжки. Бувало, у мене на експериментальній ділянці до 5 експериментів відбувалося різних ? так і вчилися господарювати?. Аби підвищити свій професійний рівень, у 2002 році Олександр вступає до Кіровоградського університету, де здобуває спеціальність ?інженер-механік?, а згодом у тому самому вузі здобуває спеціальність ?адміністративний менеджмент?.
Нині Олександр Григорович згадує ті роки неохоче ? важкі то були часи. Через уміння та бажання відстоювати свою позицію йому довелося досить скрутно у круті дев?яності, але, як каже сам керівник: ?я живучий?. Багато чого довелося пережити. І наїжджали, і хотіли бізнес відібрати, і під себе підім?яти ? але не вийшло. Молодому на той час керівникові вдалося відстояти і себе, і власну справу. До того ж він завжди намагався жити з Богом у душі і робити людям добро. Напевне, через це вдалося йому вціліти після зухвалого замаху на своє життя: машина вщент, а в сам відбувся тільки подряпинами.
Стосунки з Богом у Поворознюка особливі. У ті ж таки дев?яності довелось йому зіткнутись зі ?служителем божим?, що був за сумісництвом кримінальним авторитетом і брав участь у бандитських сутичках. ?Я ходжу до церкви, тому що вірую в Бога. Але посередників між мною і Богом мені не треба. Якщо комусь потрібна моя допомога ? допоможу власноруч?. Тож Божий промисел у своїй долі відчуває постійно і заповідь: ?возлюби ближнього...? для нього не пустий звук.
?Важко це все згадувати. На той момент я вважав, що у мене багато друзів, а виявилося, що у мене багато грошей, ? говорить Олександр Григорович. - І коли в один момент я залишився практично ні з чим, то і друзів не стало. Зі мою поряд були тільки рідні?. Тоді хлопець і навчився розбиратися в людях. Тому нині майже одразу бачить, чи може довіритися людині, чи ні.
Був у нашого господаря і ось такий незвичайний випадок. Одного разу влаштувався до нього на роботу чоловік, п?ять років пропрацював відмінно, був передовиком, ані доган, ані нарікань. Раптом приїжджає міліція і виявляється, що той ? колишній наркоман і знаходиться у розшуку. А у чоловіка в селі вже жінка, дитина. Олександр Григорович поїхав до нього прояснити ситуацію. А затриманй і каже: було, просто не хотів розказувати, важко про таке говорити. Поворознюк повірив у цю людину, допоміг, узявши його від імені підприємства на поруки. Отримав члов?яга умовний термін, та й повіз його керівник назад у село. Олександр Григорович жодного дня не пошкодував про своє рішення ? людина продовжує прекрасно працювати на підприємстві (ось уже як 10 років) і досі ходить у передовиках.
Усього, що маю в житті, досяг самостійно
Шляхом проб та помилок вчився Олександр Григорович господарювати на землі. І вчився напрочуд швидко. У аграрний бізнес він пришов у 2000 році. А вже у 2006 до нього приїхала делегація від колишнього колгоспу ?П?ятихатського? із проханням? про допомогу. Поворознюк одразу поїхав подивитися, що робиться у господарстві, і жахнувся: повний розвал, розруха та запустіння, не було навіть чим корів годувать. Спеціалісти скидалися по 20 грн. на солярку ? щоб коровам харчів привезти, бо ті з голоду вмирали.
Не чекаючи на громадські збори щодо виборів голови цього господарства, на яке, до слова, було декілька претендентів, Олександр Григорович почав вкладати гроші у відновлення ?П?ятихатської?. Забезпечив проведення посівної кампанії, вирішив ще декілька нагальних питань, зібрав спеціалістів, уважно їх вислухав і зрозумів, що із цим колективом можна працювати. Тож, коли справа дійшла до виборів, ? хто стане головою господарства ? уже ні для кого не було питанням.
А по закінченні зборів? новообраний начальник зібрав правління і запропонував новий стиль роботи: ?Щоб не ходили розмови, що нова мітла по-новому міте, визначайтеся самі, хто буде зі мною працювати, хто не буде. Даю вам тиждень строку, щоб привести до ладу те, що занапастили тут за 15 років. А як повернуся ? подивимось, хто залишиться, а кого доведеться звільнити?. Виділив гроші на лопати, сокири, вапно і поїхав... у відпустку. Та коли повернувся ? не впізнав село: чисто, сміття немає, усе відремонтоване та побілене, узбіччя прибрані ? чим не Європа. Тільки й було, що здивуватись, чого раніше людям не вистачало, аби так працювати... Напевне, дисципліни.
До приходу на це підприємство в Олександра Поворознюка вже було 1?200 га землі, а з ?П?ятихатською? додалося ще 5 тисяч та ще й тваринництво на додачу. Тож клопоту побільшало. До того ж, Олександр Григорович звик ламати стереотипи. Наперекір загальній думці про збитковість тваринництва, він у перший же рік довів, що це не так, отримавши 47% рентабельності. Тож тут поступово почали відновлювати скотарство, нарощувати стадо. Окрім того завели ще й баранів та курей.
І вже через рік роботи ? у 2008 році ? підприємство було визнане одним із найкращих в Україні та отримало відзнаку Всеукраїнського визнання. І це звання передового підприємства ?Агрофірма П?ятихатська? впевнено тримає й досі. У 2009 році Олександра Григоровича Поворознюка було нагороджено Орденом Св. Станіслава IV ступеня за благодійництво та меценатство. А у 2010 ? орденом Всеукраїнського визнання ?Кращий керівник підприємства АПК?.
Цього року ТОВ ?Агрофірма П?ятихатська? виповнюється п?ять років. За цей час було чимало досягнень та успіхів. Значно розширилися посівні площі. Зараз агроформування господарює на 12 тис. га. Підприємство має велику кількість відзнак, грамот та подяк від адміністрацій усіх рівнів.
Врожай ? всьому голова
Отримати гарний врожай ? непроста справа. Якщо хочеш мати врожай пшениці 100 ц/га, то треба в кожен гектар ріллі вкласти не менше 3?тис. грн. До того ж, тут, окрім хорошої техніки, якісного насіннєвого матеріалу, достатньої кількості добрив і гарного агронома, подрібний ще й талан. І робити усе треба своєчасно. А як ще й Бог допоможе з вчасним дощем ? ось тобі й новий рекорд.
?Агрофірма П?ятихатьська? - однією з перших увійшла до ?Клубу 100 центнерів?. Тоді в господарстві зібрали гарний врожай: за 100 ц/га пшениці, кукурудзи ? 137,8 ц/га, насіння соняшнику ? 37,7 ц/га. Це, звичайно, давали найкращі поля. ?Там мозковий центр ? агроном. Я його не дуже люблю навесні, коли він постійно вимагає грошей на посівну, і люблю восени, коли він каже: ви думаєте щось робити, бо нема вже куди пшеницю сипать. Треба чи продавать, чи розвозить, абощо?, ? сміється Олександр Григорович.
Неабиякої уваги приділяють у господарстві і парку техніки. Зараз у ?П?ятихатської? сім комбайнів ?New Holland?, два комбайни ?Dominator?, чотири трактори ?John Deer?, один ?New Holland?. Інвентар також імпортний: борони, культиватори, два самохідних оприскувачі ?John Deer?, такі, що ?Таврія? проїжджає проміж коліс, і т. ін ? повний комплект. Звичайно ж, перед тим, як саджати людину на нову сучасну техніку, відправляють її на спеціальні курси. Після них співробітник складає іспит перед комісією, до якої входять головний інженер, бригадир, агроном, генеральний директор. У випадку псування машини з причини неправильної її експлуатації ремонт оплачує винуватець пригоди.
До збирання врожаю у господарстві також підходять серйозно. До прикладу, приходить час косити пшеницю. Агроном сідає на один комбайн, директор ? на другий. Проїхали, подивилися, визначилися, із якою швидкістю треба йти, щоб мінімізувати втрати. Далі агроном дає вказівки працівникам, скажімо, косити на швидкості не більше 4 км на годину. По тому він проходить по полю і дивиться, чи нема втрат. Як нема ? добре, є ? буде платити той, хто їх допустив. І люди знають, що вони мають робити так, як сказав агроном.
Вдаримо гривнею по кадровому голоду
Для ефективної роботи підприємства потрібен згуртований колектив професіоналів. І саме таку команду вдалося зібрати на своїй агрофірмі Олександру Поворознюку. Звичайно ж, у кожного керівника своя кадрова політика, свої важелі впливу на колектив. Олександр Григорович ? прибічник політики ?кнута та пряника?, він жорсткий, але справедливий і чуйний керівник.
Зокрема, для заохочення співробітників на підприємстві діє ціла низка бонусів. У першу чергу, це пільгові ціни на продукцію, вироблену господарством. До прикладу, 1 кг гречки ? 5 грн., олія по 6 грн. за літр, крупи по 1,8 грн., борошно по 1,9 грн., м?ясо (і свинина, і яловичина) ? по 10 грн., а для пайовиків по 15. Двічі на рік працівникам видається якісний спецодяг. Кожен співробітник і пайовик забезпечений медичною страховкою на суму у 400 грн. на місяць, а у випадку стаціонару ? 2 тис. грн.
Середня зарплатня ? 1 500 грн., виплачується вчасно. Керівництво обрало досить своєрідний шлях розрахунків із колективом. Дирекція не женеться за підвищенням зарплатні, хоча і могла би виплачувати більше. Зате зберігає для співробітників велику кількість привілеїв, на які не стало би коштів у разі підвищення оплати праці через високі податки. А так віднайдена ?золота середина?, тож усі задоволені. Звичайно ж, трактористи та комбайнери у сезон і по 7-8 тис. грн. отримують за хорошу роботу. Окрім того, працівникам надається триразове харчування у їдальні агрофірми.
Є і паралельна система заохочень. За передову працю фотографії найкращих співробітників розміщують на Дошці пошани. А наприкінці року таким працівникам виплачується по 5 тис. грн. премії. Якщо на співробітника за рік немає жодної доповідної, то виплачується середня річна зарплатня в кінці року чи грошима, чи побутовою технікою ? за бажанням отримувача. Причому подарунки вручаються на загальних зборах і кожен бачить, як хто працює і як заробляє ? а це більш ніж ефективний стимул до кращої праці. Бо коли колезі вручають плазмовий телевізор за 6 тис. грн., а тобі годинника за 20 грн. ? одразу замислюєшся, чому так.
Олександру Григоровичу вдалося побороти іще одну серйозну для села біду ? пияцтво. Новий керівник підійшов до проблеми дуже жорстко: в колективній угоді був прописаний пункт про штраф у 50% зарплатні за появу на робочому місці у нетверезому стані. А кожен співробітник при прийомі на роботу пише розписку, що погоджується із цим пунктом.
Якщо хоча б раз на рік спіймали за п?янку, то працівник не отримує продукції за пільговою ціною. А як другий чи третій ? просто звільняють. І така політика подіяла: зі старого колективу ніхто не трапляється нетверезим, а от із новеньких ? буває. У середньому це двоє-троє осіб за рік, які ще не зовсім зорієнтувалися, куди потрапили. А як вдячні жінки тих сіл, де розташоване господарство Олександра Григоровича, що відучили їх синів та чоловіків від ?зеленого змія?!
Таке ж ставлення у генерального директора ? людини надзвичайно чесної та прямої ? і до крадіжок. На його думку, якщо викорінити крадіжки, то і справа стане прибутковою. Тож проблема була вирішена просто: Олександр Григорович усюди розмістив камери ? і таким чином позбувся, здавалося б, такої невиправної звички своїх співробітників.
А на свята, коли збирається увесь колектив, то директор особисто готує фірмовий шашлик та юшку і частує співробітників під пісні власного виконання. Як-то кажуть, талановита людина талановита у всьому: генеральний директор ?Агрофірми П?ятихатської? Олександр Григорович Поворознюк прекрасно співає, навіть має студійно записані диски зі своїми піснями. Знаючи про такий талант свого земляка, односельці часто просять його виконати улюблені пісні.
Така справді батьківська увага до свого колективу позбавила? ?Агрофірму П?ятихатську? від актуального для аграрного сектору питання кадрового голоду. На цьому підприємстві його немає. У секретаря навіть складений цілий список бажаючих працювати в агрофірмі, до якого у разі необхідності і звертається Олександр Григорович. А раптом виникне потреба, то керівник і до Західної України доїде, а спеціаліста знайде. Як це і трапилося із головним агрономом господарства, Віталієм Козловським, якого Поворознюк зараз називає ?мозком підприємства?.
Вотум довіри
Олександр Григорович Поворознюк, людина дуже популярна не тільки в своєму районі, але і в області, принципово не пристає ні до якої політичної сили. На державну службу його не тягне, хоча пропозицій було вдосталь. Як кажуть, з вовками жить, по-вовчи вить. ?Себе бачу у своїй роботі. Я її люблю, у мене це виходить, і в іншому себе не бачу. Створив свою партію ? ?Відродження села?, ? сміється Олександр Григорович. ? І пішов до обласної та районної ради. Так я пройшов із рейтингом 83,7%. Покажіть, хто за мажоритаркою пройшов із такими показниками ? немає таких людей. Просто нема. Від облради я відмовився, у районній залишився. Це, до слова, допомогло мені провести газ у село. А взагалі я того не прагну, то не моє?.
Добре слово ? краща нагорода
?Не все щастя в грошах. Звичайно, без них нікуди, але гроші для мене ніколи не стояли на першому плані. ? говорить Олександр Григорович. - А ось коли люди добре слово скажуть ? це для мене справжня винагорода. Для мене головне ? ставлення?.
Це не пусті слова. Кожен співробітник, чи пайовик, а то й просто житель села може прийти на прийом до Олександра Поворознюка зі своїми проблемами ? і директор обов?язково допоможе. У нього немає певних годин прийому, люди приходять до нього у будь-який час із впевненістю, що саме сюди їм слід звертатися. І не перелічити, скільком людям допоміг уже директор агрофірми.
Тубується керівник і про дозвілля сельчан. Нещодавно ударними темпами було завершено ремонт сільського клубу, який багато років стояв у руїнах. Мало того, колишній депутат, який саме за клубом збудував свій маєток, усе будівельне сміття вивалював у руїни. Тож, коли Олександр Григорович заходився ремонтувати клуб, йому довелося спочатку вивезти 10 КАМАЗів бувельного сміття.
Розпочали ремонт клубу 24 червня, а завершили вже 10 липня. Працювали 28 бригад: одні шпаклюють, інші фарбують, а треті ?короїд? наносять і т.д. Ото була робота! У цей проект Олександр Поворознюк вклав 1?млн 80 тис. грн. своїх особистих коштів. Окрім того, він нещодавно викупив колишній сільський ресторан ? подарував громаді у якості банкетної зали, щоб було де святкувати весілля, дні народження та інші визначні події. ?Думав, сільська рада хоч відремонтує ? та де там. І за ремонт буду братися сам ? а це іще тисяч зо 300 гривень?.
Досягнуте нині ? не межа
У Олександра Григоровича Поворознюка багато планів на майбутнє. Він вважає, що досягнуте нині ? далеко не межа. Зокрема, у найближчих планах директора ? свій ковбасний цех, під який практично вже готове приміщення та закуплене обладнання. Виникла ця ідея відносно нещодавно, коли керівник вирішив преміювати кращих співробітників якісною ковбасою. Для цього він поїхав до одного з м?ясопереробних підприємств і запропонував зробити якісний продукт із його десяти свиней по 120 кг кожна та молодих теличок. ?Попросив їх зробити ковбасу, як ото колись була, щоб я у СРСР побував, ? розповідає Олександр Поворознюк. - А вони мені рецептуру показують ? там 60 % сої. Я їм кажу: не потрібна мені та соя ? зробіть мені 99% м?яса та 1% спецій, і якийсь там відсоток на випарування. А вони відповідють: вибачте, такого рецепту не маємо. Ну як це ж так ? дикість якась просто. Отож я і хочу робити ковбасу сам, зі свого м?яса, щоб вона була натуральна, навіть якщо цех буде працювати раз на місяць?.
Але якщо ковбасний цех будується скоріше для себе, то мінімолокозавод із пакувальною лінією ? під програму ?Центральний регіон-2015?. Він забезпечуватиме? високоякісною продукцією ?П?ятихатської? бюджетні установи області (школи, дитсадки, лікарні).
До слова, компанія ?Оптімус?, якій ?Агрофірма П?ятихатська? постачає насіння соняшнику, придбала елеватор у розрахунку на увесь Петрівський район. А виходить так, що продукція однієї ?П?ятихатської?? заповнює його вщерть. У підприємства вже є олійниця, пекарня, крупорушки. Агрофірма виробляє усі крупи, крім рису. Все, що вирощується ? переробляється.
У більш віддалених планах - добре розвинене тваринництво, по-сучасному обладнані ферми, зокрема, нові доїльні лінії і т.д., окрім того, заміна застарілих вже крупорушок, переобладнання млинів.
?А от на що я ніколи не перейду ? так це на біодобавки, які допомагають отримати колосальні прибутки, ? посміхається Олександр Григорович, - бо я це м?ясо люблю їсти сам?.
Немає сумнівів, що людині, яка має таку активну життєву позицію, усе задумане вдасться, а в колектива ?Агрофірми П?ятихатської? попереду нові значні звершення.
Тетяна САРЖЕВСЬКА,?"Інвест-Україна"
?Клуб 100 центнерів?, створений Інститутом фізіології рослин і генетики НАН України та швейцарською фірмою ?Сингента?, є школою передових агротехнологій. Основною ідеєю клубу є узагальнення новітнього світового досвіду задля отримання максимально можливого врожаю у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Досвід Європи, а тепер і України засвідчує, що високі врожаї вирощувати рентабельно.
?Голова болить про одне ? стримати слово, яке ти дав?.
?До працівників у мене три головні вимоги: не кради, не бреши, не пий?.
?Моя однозначно жорстка позиція стосовно бізнесу не кожного притягує до себе. Якщо знаєш, що не зможеш виконати своїх зобов?язань ? не берися?.
?Ніякий закон не може замінити людську порядність?.
Олександр ПОВОРОЗНЮК
000000005
| Назад |
